Турбота про собаку виходить далеко за межі регулярного годування та прогулянок. Організм чотирилапого друга — це складна система, де кожен орган виконує свою критично важливу функцію. Особливе місце в цій системі займають залози внутрішньої та зовнішньої секреції. На жаль, власники часто звертають увагу на проблему лише тоді, коли тварина вже відчуває сильний біль або дискомфорт. Однією з найпоширеніших причин звернення до клінік є запалення параанальних залоз: делікатна проблема №1, яка без належного догляду може перерости у хронічне захворювання. Однак, окрім параанальних синусів, існують ризики запалення молочних та слинних залоз. У цій статті ми детально розглянемо, як власнику проводити домашній огляд та які зміни у поведінці улюбленця мають стати сигналом тривоги. Далі на poltavchanka.
Що таке параанальні залози та навіщо вони потрібні?
Розуміння анатомії — перший крок до здорового життя собаки. Багато недосвідчених власників навіть не підозрюють про існування цих органів, доки не з’являється специфічний запах. Параанальні залози — це парні мішечки, розташовані з боків від анального отвору. Їхня функція суто комунікативна: вони виділяють секрет, який є індивідуальним “паспортом” тварини. У дикій природі хижаки використовують цей запах для мічення території та обміну інформацією з іншими особами зграї.
У домашніх умовах, особливо у квартирних собак, функціональність цих залоз часто знижується через зміни в раціоні та малорухливий спосіб життя. Секрет, який мав би виділятися природним шляхом під час дефекації, застоюється. Це призводить до зміни його консистенції: він стає густим, пастоподібним, що унеможливлює самоочищення. Саме на цьому етапі виникає ризик запалення, яке вимагає негайного втручання.
Чому відбувається закупорка та запалення?
Етіологія запальних процесів у залозах різноманітна, проте ветеринари виділяють кілька ключових факторів, які провокують патологію:
- Порушення стільця: Хронічні діареї або закрепи порушують механічний тиск на залози. М’який кал не здатний “вичавити” секрет, а занадто твердий може травмувати протоки.
- Гіподинамія: Відсутність активного бігу та ігор знижує тонус м’язів тазу та сфінктера, що погіршує евакуацію рідини.
- Анатомічні особливості: Дрібні породи (чихуахуа, йорки, мопси) знаходяться в зоні підвищеного ризику через специфічну будову тіла.
- Алергічні реакції: Набряк тканин внаслідок харчової алергії може перекрити вивідні протоки.
Стадії розвитку хвороби та симптоми
Власникам важливо вміти розрізняти етапи розвитку патології, щоб не допустити ускладнень. Процес зазвичай проходить кілька стадій:
- Закупорка (обтурація). Собака може поводитися майже звичайно, але починає частіше вилизувати зону під хвостом. Секрет густішає.
- Запалення (сакуліт). З’являється біль, тварина “їздить” на сідницях, намагаючись позбутися дискомфорту. Шкіра навколо ануса червоніє та набрякає.
- Абсцедування. Накопичення гною, підвищення температури тіла, відмова від їжі, млявість. Абсцес може прорватися назовні, утворюючи норицю (свищ).
Лікування та чистка залоз: інструкція та застереження
Існує міф, що чистку залоз можна проводити самостійно без підготовки. Це небезпечна помилка. Невміле натискання може призвести до розриву мішечка всередину тканин, що викличе сепсис. Профілактична чистка здоровим собакам також шкідлива, оскільки стимулює гіперсекрецію. Якщо ви помітили проблему, зверніться до лікаря. Він покаже правильну техніку, яка підходить саме вашій собаці, або призначить медикаментозне лікування (промивання, свічки, антибіотики).
Запалення молочних залоз: Мастит
Не менш серйозною проблемою є мастит. Хоча він найчастіше асоціюється з лактацією, хвороба може вразити й невагітних сук внаслідок гормональних збоїв (хибна щенність) або травм.
Симптоми: від тривожності до сепсису
Мастит розвивається стрімко. Оглядаючи живіт собаки, зверніть увагу на:
- Збільшення та затвердіння однієї або кількох долей молочних залоз.
- Місцеве підвищення температури (шкіра гаряча на дотик).
- Зміну кольору шкіри (почервоніння або синюшність).
- Виділення із сосків (гній, кров або рідина з неприємним запахом).
Собака може не давати доторкнутися до живота, стає агресивною або апатичною. У запущених випадках виникає загальна інтоксикація організму.
Запалення слинних залоз (Сіалоаденіт)
Ця патологія зустрічається рідше, ніж попередні, але діагностувати її вдома важче. Запалення слинних залоз може бути викликане травмами (наприклад, жуванням палиць), інфекціями або утворенням каменів у протоках.
Симптоми запалення слинних залоз
Власники часто плутають сіалоаденіт із зубним болем. Основні ознаки:
- Набряк в області шиї або під щелепою (часто асиметричний).
- Труднощі при ковтанні їжі, відмова від твердих ласощів.
- Гіперсалівація (надмірне виділення слини).
- Болючість при відкриванні пащі.
Чек-лист: коли бігти до ветеринара?
Щоб зберегти здоров’я улюбленця, візьміть за правило проводити щотижневий огляд. Негайно записуйтесь на прийом, якщо:
- Собака постійно вилизує одну й ту ж ділянку тіла (під хвостом, живіт).
- Ви відчули ущільнення або “гулі” при пальпації.
- З’явився різкий, неприємний запах від шкіри або з рота.
- Тварина стала млявою, відмовляється від їжі або у неї підвищилася температура (вище 39°C).
- Змінилася поведінка: агресія при дотиках, неспокій, скиглення.
Пам’ятайте, що своєчасна діагностика — це запорука успішного лікування. Запальні процеси в залозах легше зупинити на початкових стадіях, ніж боротися з їхніми важкими наслідками. Уважність власника та регулярні візити до ветеринара забезпечать вашому собаці довге та щасливе життя.