Бути красунею в ХХІ столітті — це дуже доступно і просто. У нас є можливість навіть змінити зовнішність до не впізнаваності. А ще кілька десятиліть тому б’юті індустрія в Україні не була такою розвиненою, проте по всьому світу ходили легенди про красу українських дівчат, чарівні карі очі та чорні брови. Або ж наші бабусі були ворожками, або ж вони знали природні секрети збереження краси та вроди. Попри велике навантаження, сімейні турботи та господарську роботу, вони мали в арсеналі кілька таємниць, які допомагали виглядати завжди привабливо. Далі на poltavchanka.
Як доглядали за шкірою обличчя
За шкірою обличчя наші пращури доглядали схожим до нас способом. Робили маски та креми самостійно, з підручних природних засобів. До складу таких масок входило все: квіти, фрукти та овочі, трави, молочні продукти та мед, яйця та всі частини рослин.
Вмивалися вранці, звісно, без спеціальних гелів та пілінгів. Найкращим для цього вважалася прохолодна джерельна вода або роса. Дівчата думали, що роса з плодоносних дерев має цілющі властивості і надає бадьорості на увесь день. Іноді вмивалися кислим молоком, яке надавало м’якості та пружності шкіри. А ввечері омивали тіло та лице відварами цілющих трав: м’яти, любистку, череди, чебрецю.
Але й до підбору трав жінки підходили дуже обережно – спочатку визначали тип своєї шкіри. Якщо шкіра більш жирна або комбінована, то для звуження пор і очищення робили настойки з календули, мати-й-мачухи, деревію, звіробою. Рецепт приготування був простий: зібрані трави розтирали у порошок за допомогою ступки і заливали невеликою кількістю окропу, а через 15 хвилин змішували концентрат з більшою кількістю води.
Далеко не лише огіркова маска була в арсеналі українських красунь. Практично все, що росло у саду та на городі могло слугувати гарною маскою для обличчя.
На Полтавщині особливо славилася маска з квашеної капусти. Для цього її дрібненько кришили, клали на обличчя та витримували 20 хвилин. А для відбілювання полтавські красуні використовували яблучну маску: потерті яблука змішували з сиром і накладали на обличчя. Хрін і огірки використовували для зм’якшення загрубілої шкіри чи обвітреної.
Молочні продукти, крім вмивання, використовували ще і як маску для зволоження, для пом’якшення ефективними були рослинні олії або тваринний жир.
Для обличчя також використовували мед, часто змішували його з фруктами або з яєчним жовтком. А тісто для сучасних дерунів використовувалося як глибоко зволожувальна маска. Терту картоплю змішували з яйцем та сіллю, наносити товстим шаром на обличчя і витримували кілька хвилин.
Секрети ніжних рук та довгої коси
Б’юті секрети полтавських жінок часто межували з лікувальними. Так, наприклад, для того, щоб руки виглядали ніжними та доглянутими, попри невтомну працю, дівчата робили і спеціальні маски для рук. Дуже тут цінувався тваринний жир, який змішували з відваром кореня лопуха. Загоювала та заспокоювала шкіру обліпиха, нею у свіжому вигляді обтирали руки.
Для рук робили і компреси, часто вони були з картоплі разом з молоком та олією. А відвар лікарських трав слугував своєрідною банею для рук. Якщо у дівчат були слабкі нігті, вони обов’язково протирали їх свіжим соком смородини або журавлини.
Українки, як відомо, славилися своєї довгою та міцною косою. А велику роль у цьому відіграло те, що вони майже ніколи не мили його звичайною водою. Лише відваром страв. Любисток та ромашка надавали блиску, а м’ята робила його м’яким. Якщо ополіскувати косу відваром з листя кропиви чи берези, коса буде міцною, та й загалом усі недуги жінку обминатимуть.
Багато з цих відкриттів використовуються і досі під час лікування волосся. Реп’яхову олію, наприклад, можна побачити в аптеках і досі, її колись втирали в сухе та посічене волосся, лікуючи його. Дівчата навіть вміли фарбувати та тонувати своє волосся. Для цього чудово підходило лушпиння цибулі і ромашки, цей відвар надавав волоссю золотистий відтінок. Якщо подрібнити кору дуба і ожину у відвар, волосся отримає чорний колір, а листя горіха та липи зафарбують волосся у коричневий.
