Решетилівка споконвіку вважається центром унікальної вишивки “білим по білому”. Навіть сама назва міста походить від фрази “решетити тканину”, тобто вишивати технікою “мережка”, яка передбачає висмикування з матеріалу певної кількості ниток в одному напрямку, щоб настил по сітці нагадував решето. Похідною від “мережки” в сучасному світі стала вишивка “білим по білому”, завдяки якій Решетилівка й стала відомим на весь світ українським містом. Далі на poltavchanka.
Решетилівська вишивка
Саме з полтавського містечка Решетилівка походить особливо складний тип вишивки “білим по білому”. Полтавці бережуть свої традиції, а тому у Полтавській галереї мистецтв зберігаються раритетні зразки візерунків та узорів вишивок, які є не просто звичайними прикрасами, а ще й оберегами.
Полтавці шанують свою історію, а тому не дивно, що серед них багато майстрів, які володіють технікою “мережки”. А найцікавіше те, що у своїх орнаментах майстри використовують 5, 7, 8 і навіть більше технік вишивки, щоби створити свою унікальну композицію. Такі роботи зазвичай складаються з лиштви, у яку вводиться зерновий вивід. В центр орнаменту вставляється прутик з настилками, які з’єднуються між собою й утворюють так звані “пухлики” або ж “шабаки”, що зʼєднуються червʼячком. Крім того, решетилівська вишивка виконується ще й зубцюванням та вирізуванням білими нитками. Техніка “білим по білому” є одним з найскладніших типів вишивки, який вражає своїм багатством та ювелірністю.
Магія вишивки “білим по білому”
Кожен стібок, який є на полтавській вишивці мов магія, мов священнодійство, бо в ньому закодовано певну інформацію, де кожен символ і знак несе свою унікальну енергетичну цінність. Здебільшого це знаки і символи різних стихій, таких як: вогонь, повітря, земля та вода, які відіграють у нашому житті важливу роль. Вишивка – це наше життя, це наш божий дар. Багато майстринь присвятили цьому ремеслу все своє життя й передали знання майбутнім поколінням.
Для того аби вдягнути сорочку вишиту білими нитками, потрібно бути внутрішньо до цього готовим. Білий – це колір чистоти, духовності та сили. І для того, щоб одягати такі речі, люди повинні бути духовно чистими й досконалими.
У художньому професійному ліцеї Решетилівки досі продовжують вчити мистецтву вишивки “білим по білому”. А у всеукраїнському центрі вишивки та килимарства досліджують, експонують та розвивають місцеві техніки. У Решетилівці в таку вишивку закохані навіть чоловіки, вони не тільки з задоволенням носять вишиванки, а й самі вишивають.
Техніка вишивки
Полтавські майстри зазначають, що техніки та візерунки можна підібрати лиш один раз поглянувши на замовника, а потім узгодити своє бачення з його побажаннями.
Перед початком роботи над блузою чи сорочкою краще зробити ескізи на клаптиках тканини з розрахунком ниточок полотна, вивести певні техніки, а потім вже працювати з одягом. Наприклад, ми можемо поєднати зерновий вивід, солов’їні вічка, лиштву, косу, пряму лінію та мережки, які вимальовують одну картину.
“Мережка” може бути як геометризована, так і рослинного орнаменту, як на три рядки, так і на сто, це залежить від того, як ми його відтворимо, і що ми хочемо бачити на тому чи іншому виробі. Така вишивка створює рисунок високого рельєфу світлотіньовим моделюванням. В залежності від напрямку світла, узор по-різному то відбиває, то поглинає світло, створюючи його багатогранну гру. Вишивка “білим по білому” асоціюється в народі з красою морозних візерунків, а ще символізує чистоту людської душі. Крім того, полтавською вишивкою прикрашають не лише рушники, а й вбрання, серветки під ікони, скатерті та постільну білизну.
Складність цього мистецтва полягає в тому, що вишивати білими нитками по білому полотну не просто, насамперед для очей. Навіть після кількох хвилин перепочинку, очі продовжують бачити візерунки, ба більше, вони навіть проникають у сни. Можливо через те, що майстри ще не виклали в полотна своїх ідей й не створили нових узорів.
Народ є доки, поки живе його мова і традиції. Вишивка “білим по білому” говорить до нас через віки, в ній українська душа і передати її наступному поколінню нас святий обов’язок.