Іван Степанович Мазепа – одна із найвідоміших постатей в історії України. Він відзначився як гетьман, військово-політичний та культурний діяч, за правління якого в Україні було значно розвинуто господарську діяльність і торгівлю, рівень освіти та культури, покращено дипломатичні відносини з іншими державами. Гетьман Мазепа зіграв одну із ключових ролей у Північній війні і, зокрема у Полтавській битві 1709 року. Однак, мало кому відомо, що сміливий воїн та правитель мав досить тонку романтичну натуру і закохався у дівчину, що була майже на 50 років молодша за нього… Далі на poltavchanka.
Шлюб Івана Мазепи
Іван Мазепа був офіційно одруженим лише одного разу. Його дружина – Ганна Половець (Фридрикевич) походила із впливової козацької родини, що сприяло розвитку кар’єри майбутнього гетьмана. Разом вони прожили у шлюбі 35 років, але у 1702 році Ганна померла. Спільних дітей у Ганни та Івана не було – історики запевняють, що їхня єдина дитина загинула при народженні. Але у Ганни були діти від попереднього шлюбу з Самійлом Фридрикевичем – син та донька. Навіть після смерті дружини, Мазепа продовжував піклуватись про своїх пасинків.
Після того, як Ганни не стало, Іван Мазепа так і не одружився знову, хоча у його серці й виникло нове, дуже несподіване і заборонене кохання. Це було кохання до своєї похресниці, Мотрі Кочубей.
Остання любов гетьмана Мазепи
Тривалий час Іван Мазепа мав дружні відносини із родиною Василя Кочубея. Кочубей всіляко підтримував Мазепу на шляху до влади, за що майбутній гетьман віддячував сповна: Василь займав високі посади та отримував у дари землі. Одним із таких подарунків від Івана Мазепи стало село Диканька. Там генеральний писар і генеральний суддя Війська Запорізького Василь Кочубей побудував найвеличнішу садибу того часу, де і поселився з родиною. Близькі відносини Мазепи з Кочубеями на цьому не закінчувались: гетьман часто відвідував родину і був запрошений стати хрещеним батьком для наймолодшої доньки своїх друзів – Мотрі.
Летіли роки, дівчинка підростала, і ось на одній із родинних зустрічей, куди приїхав Мазепа, вони зустрілись. Мотря на той час уже була дорослою і дуже красивою дівчиною, гетьман – вдівцем. Зовсім несподівано поміж ними зародили нові, далеко не дружні почуття. Історики не дійшли згоди стосовно того, скільки було років Мотрі Кочубей, коли вона закохалась в Івана Мазепу: одні пишуть, що 16, інші – що 18-20. Однак, це не має великого значення на тлі того, що гетьману тоді було приблизно 65 років, тобто різниця у віці складала майже пів століття…
Мазепа до нестями закохався у Мотрю, писав їй листи, освідчувався у коханні. Дівчина відповідала взаємністю. Батьки Мотрі, Василь та Любов, коли дізнались про цей зв’язок були обурені, та намагались усіляко розірвати такі дивні відносини. Любов Кочубей була жінкою суворою та навіть грубою, а головне – уміла приймати кардинальні рішення. Саме тому, щоб розірвати стосунки Мотрі зі старим гетьманом, вона наполягла на тому, щоб відіслати доньку до монастиря. Однак, Мотря на той час уже настільки закохалась, що по дорозі до свого заслання втекла до Мазепи додому. Іван Мазепа не міг дозволити такого скандалу, тому повернув утікачку батькам. Разом із тим, гетьман висловив своє бажання одружитись із дівчиною та просив її руки у Кочубеїв. Звісно, що його прохання одразу відхилили: кавалер поважного віку та ще й хрещений батько дівчини – такий шлюб не міг існувати.
Пара продовжувала листуватись, однак гетьман і сам розумів, що без дозволу церкви ці відносини приречені на провал. Тому Іван Мазепа кілька разів звертався до представників православної церкви, щоб отримати дозвіл на шлюб, але отримав лише негативні відповіді. Після цього гетьман повністю обірвав стосунки з Мотрею, хоча це кохання залишилось з ним до кінця життя.
Листи Мазепи до коханої
Про те, що історія кохання Івана та Мотрі не є вигадкою свідчать листи, які збереглись із того часу. Текст цих листів складно зрозуміти неправильно, адже вони повноцінно демонструють почуття старого гетьмана до юної красуні:
“Моє серденько, мій цвіте рожаний! Сердечно на теє болію, що недалеко від мене їдеш, а я не можу очиць твоїх і личка біленького видіти; через сеє письмечко кланяюсь, всю тебе цілую любезно”.
“Моє серце кохане! Сама знаєш, як я сердечно, шалено люблю Вашу Милість; іще нікого в світі не любив так. Моє б теє щастья і радість було, щоб нехай їхала і жила в меня; тілько ж я уважав, який кінець з того може бути, а главно, при такій злості і заїлості твоїх родичів. Прошу, моя любонько, не відміняйте не в чім, як уже непоєднократ слово своє і рученьку далась; а я взаємно, поки жив буду, тебе не забуду”.
Помста Василя Кочубея
Стосунки з батьками Мотрі були безповоротно зіпсовані. Василь Кочубей не міг пробачити Івану його любовні пориви до доньки, тому в голові у чоловіка зародились думки про помсту. Цікаво, що Мазепа на той час і досі сприймав Кочубея за друга, тому Василь був одним із перших, хто дізнався про плани гетьмана відділитись від Московського царства та надати підтримку Карлу ХІІ у Північній війні. Василь Кочубей почав передавати доноси на гетьмана до Москви. Тричі батько Мотрі знаходив можливість таємно поскаржитись на Івана московському царю, і кожного разу йому не вірили. Василь зумів підбурити полтавського полковника Івана Іскру, який теж брав участь у доносах. Та доля була на боці Мазепи: Петро І мав прихильність до гетьмана, вважав його своїм другом і навіть допустити не міг, що доноси правдиві. Саме тому, Петро І розпорядився знайти Кочубея та Іскру і покарати. Після довгих катувань їх обом відрубали голову, а московський цар вже дуже скоро пошкодував про своє рішення, адже Іван Мазепа дійсно перейшов на сторону шведського короля.
Подальша доля закоханих
Мотрю видали заміж за Семена Чуйкевича. Легенди говорять, що дівчина була нещасною у шлюбі, адже так і не змогла покохати свого чоловіка. Останні роки свого життя Мотря доживала у монастирі.
Іван Мазепа, підтримавши Карла ХІІ та виступивши проти Московії зазнав поразки у Полтавській битві 1709 року, та був змушений тікати до Молдовського князівства, яке тоді входило до складу Османської імперії. На тих землях і загинув великий гетьман. Проте, його заборонене кохання стало легендою та навіки залишилось в історії…