Facebook

Косметика у Радянському Союзі, якою користувалися полтавки

Nataliia Kundii
Nataliia Kundii
Cвітське життя

Косметика у Радянському Союзі займала особливе місце в житті мільйонів жінок, зокрема й полтавок. Попри обмежений асортимент і здебільшого скромний зовнішній вигляд продукції, радянська косметика була важливим елементом щоденного догляду та підкреслювала індивідуальність кожної жінки. У Полтаві, як і в багатьох інших регіонах СРСР, представниці прекрасної статі ретельно обирали засоби для догляду за шкірою, макіяжу та збереження краси, орієнтуючись на доступність продукції та місцеві традиції. Дізнаємося, якою косметикою користувалися полтавки у радянський період і які бренди були найбільш популярними у регіоні. Далі на poltavchanka.

Косметика в Україні до 1917 року

До Української революції косметичними засобами, які привозили з Європи, користувалися здебільшого столичні аристократки, акторки та жінки легкої поведінки. Найвідомішим у перші роки після приходу більшовиків став бренд із загадковою назвою «ТОЖЕ». Полтавські модниці намагалися розшифрувати цю назву, вигадуючи найрізноманітніші варіанти. Хтось вважав, що це «Таємниці жінки» або «Тіло жінки», однак реальність виявилася набагато простішою. «ТОЖЕ» — це трест ефірно-жирових есенцій. Бренд з’явився після революції, а очолювала компанію дружина Молотова — Поліна Жемчужина. Асортимент засобів, які пропонував трест, був досить широкий: мило, креми, туш, пудра, помади, туалетна вода й одеколон.

У лінійці було все необхідне, щоб відчути себе «найчарівнішою та найпривабливішою». Косметики від «ТОЖЕ» в магазинах було вдосталь, і коштувала вона копійки. Історики зазначають, що таким нехитрим способом радянська влада привчала найбідніші верстви населення до догляду за тілом.

З часом косметичні засоби у Радянському Союзі ставали якіснішими. Виготовлялися вони переважно на рослинній основі, тож були гіпоалергенними. Варто визнати, що косметички радянських жінок не були переповнені. Переважно всі користувалися однаковими засобами, і лише одиниці знали, що таке Chanel, Dior чи Estée Lauder.

Стандарти краси на Полтавщині після революції

У перші роки після революції людям було не до краси. Молода держава відмовилася від старого світу та всіх буржуазних пережитків. На тлі розрухи, голоду й відсутності найнеобхіднішого в моду увійшли короткі стрижки, які не вимагали особливого догляду. Усе витончене та вишукане було оголошене буржуазним. Бажання прикрашати себе вважалося майже аморальним. У моді тоді була жінка — товариш і друг, яка здатна й у полум’ї зайти, й коня на скаку зупинити.

У 1920-х роках в СРСР з’явився культ молодості та сили. Одним із головних завдань влади було прищепити населенню масову любов до гігієни й спорту. Еталоном жіночої краси тоді вважалися м’язисті та далеко не худі жінки. Представниці прекрасної статі мали виглядати природно та скромно, а краса — могла почекати.

Косметичні засоби вже тоді продавалися в магазинах, однак усе ще вважалися пережитком буржуазії та міщанства. В епоху НЕПу радянські жінки почали дивитися на Захід, проте модниці-непманки ставали об’єктом карикатур. У 1930–1940-х роках ідеалами радянської жіночності залишалися охайність, природність і спортивність, однак прогрес невблаганно рухався вперед.

У 1936 році було створено Головне управління парфумерно-косметичної та ефіроолійної промисловості (Главпарфумер) Міністерства промисловості продовольчих товарів СРСР. Уся радянська парфумерно-косметична продукція надалі випускалася під маркою «Главпарфумер». У 1937 році у столиці СРСР відкрився Інститут косметики й гігієни з філіями у багатьох містах. У моду знову увійшла традиційна жіночність.

Косметика на Полтавщині після перемоги у Другій світовій війні

Звісно, під час Другої світової війни полтавським жінкам, які опинилися в окупації, було не до краси й моди. Після перемоги все почало стрімко змінюватися. Гендерне співвідношення у країні порушилося, і конкуренція за представників сильної статі позначилася на зовнішньому вигляді жінок. Скромність і простота почали поступатися місцем новій красі та яскравості. У 1950-х роках з моди поступово вийшли сильні та м’язисті жінки сталінської епохи. З’явився тренд на стрункість. Принаймні кожна жінка, зокрема й на Полтавщині, мріяла мати талію.

У цей період полтавки почали стежити за модними тенденціями, підбирати одяг за фігурою й ретельно доглядати за собою. Вони робили практичну хімічну завивку та користувалися косметикою, але не забували, що головною окрасою радянської жінки залишалася скромність.

Туш «Ленінградська» та лак «Прелесть»

У радянські часи не було такого величезного вибору продукції у магазинах, як тепер. І це стосувалося всіх без винятку категорій товарів, зокрема й косметики. З цієї причини всі радянські панянки, а також й полтавки, користувалися однаковими косметичними засобами. Жінки дуже швидко звикали до певних марок косметики. Причому звичка виявилася настільки сильною, що деякі не зраджують улюбленим продуктам і досі. Ймовірно, саме тому у магазинах Полтавської області досі можна знайти косметичні бренди, які були популярними ще у Радянському Союзі.

Величезною популярністю на Полтавщині користувалася туш «Ленінградська». Продукт почали виготовляти ще у 1947 році, і з того часу він майже не змінився. «Ленінградська» туш — це твердий чорний брусок у картонній коробочці з маленькою пластмасовою щіточкою у комплекті. Перед використанням туш потрібно було зволожити, тому полтавки просто плювали в неї. Найсміливіші ж перед нанесенням підкручували вії гарячою ложкою.

Варто зазначити, що склад туші вважається не лише безпечним, а й корисним. Продукт виготовлений з мила, бджолиного воску, стеарину, церезину, сажі, вазелінової олії та ароматизатора. Жодних консервантів чи небезпечних для здоров’я речовин у «Ленінградській» туші не було.

У певний момент головним трендом у Радянському Союзі стала пишна зачіска. Для створення цього дива перукарського мистецтва жінки на Полтавщині користувалися лаком для волосся «Прелесть». Він чудово фіксував будь-яку зачіску, але іноді склеював волосся, створюючи ефект перуки. Через це полтавки, які довго не відмовлялися від довгих кіс, користувалися ним не надто активно.

Суха пудра та тональний крем «Балет» на Полтавщині

Що стосується пудри, то в СРСР це був продукт, виготовлений з білої глини, крейди, тальку та мінеральних речовин. На Полтавщині продавали кілька видів пудри. Пудри «Оксамитова» та «Схід» належали до сегмента люкс. Вони добре трималися на обличчі. До просто хороших відносилися «Еллада», «Червона Москва» та «Кремль». Гіршими вважалися «Шипр», «Маска» та «Камелія». Найдешевші — «Сирень», «Кармен» і «Фіалка». Ці продукти були розраховані на масового споживача.

Усі пудри мали натуральний склад, тому не викликали алергії. Крім того, у полтавських магазинах була представлена пудра «Лебединий пух». Полтавки також користувалися пудрою «Ленінградська». Вона мала специфічний солодкуватий запах і пропонувалася для різних типів шкіри. Найчастіше розсипчасту пудру жінки регіону наносили звичайною ватою.

У 1981 році у Радянському Союзі налагодили виробництво крем пудри «Балет». Її випускали у тюбиках по 40 грамів, які вкладали в упаковку із зображенням балерини, створеної радянським художником Борисом Родіоновим, головним дизайнером фабрики «Свобода». Спочатку крем пудра мала лише один відтінок — класичний бежевий. Він підходив більшості радянських жінок. Згодом фабрика почала випускати ще два тони — натуральний і персиковий. Текстура тонального крему «Балет» була досить густою, тому він лягав на шкіру тонкою плівкою. Полтавки використовували пудру «Балет» переважно для вечірнього макіяжу, адже вона чудово маскувала всі недоліки шкіри.

У середині 1980-х років фабрика «Свобода» почала випуск нових продуктів під брендом «Балет». Відтоді полтавки могли користуватися не лише тональним кремом, а й кремом для рук, антивіковим кремом, а також шампунем і бальзамом. Варто зазначити, що ця продукція залишалася популярною на Полтавщині аж до розпаду Радянського Союзу.

Тіні та парфумерія

Що стосується тіней, то у СРСР їх випускала московська фабрика «Рассвєт» під назвою «Єлена». Продукт пропонувався у трикольорових наборах. Переважно це були зелені, блакитні та рожеві відтінки. Причому радянські тіні були досить яскравими. Полтавські модниці надавали перевагу синім, бірюзовим, смарагдовим та фіолетовим тонам.

Парфумерія не вважалася засобом щоденної розкоші, як сьогодні. Ба більше, користуватися парфумами на роботу вважалося несолідним. Водночас у кожної полтавської пані був заповітний флакон духів, який відкривався лише перед важливими виходами у світ. Особливою популярністю на Полтавщині користувалася продукція українських парфумерних фабрик. У Миколаєві випускали парфуми під брендом «Пурпурові вітрила». Фабрика, історія якої бере початок з 1927 року, мала власні технології створення елітних композицій.

Також на Полтавщині були популярними духи львівських фабрик. У СРСР їх було дві — «Львів» та «Червона гвоздика». Візитною карткою першої довгі роки був одеколон «Карпати». Друга ж виготовляла духи — «Білі троянди», «Подарунок» та «Червона гвоздика». Ці продукти мали великий попит у Полтаві. Популярною у регіоні та по всій радянській Україні також була продукція Харківської парфумерної фабрики.

Рум’яна та помади на радянській Полтавщині

Сухих рум’ян у полтавських магазинах майже не було. Радянські полтавки були змушені користуватися кремовими продуктами. Вони часто були жирними та після нанесення розтікалися, тож жительки Полтавщини використовували замість рум’ян помади.

До слова, дефіциту помад у регіоні не було, але виникали труднощі з вибором відтінку. Радянські виробники пропонували кілька варіантів: кораловий, морквяно-помаранчевий, вишневий, бордовий, червоний та перламутрово-рожевий. Полтавки навчилися змішувати кольори прямо на губах, аби досягти потрібного тону.

Косметичні олівці у радянській Полтаві продавалися під брендом «Косметика». Дістати їх було непросто, тому полтавки часом використовували звичайні олівці: грифель зволожували, а заточений сірник виконував роль пензлика.

Косметика у Полтаві напередодні розпаду СРСР

Наприкінці 1980-х років ситуація з косметикою на Полтавщині почала змінюватися. У магазинах з’явилася продукція багатьох іноземних брендів, зокрема польського Ruby Rose. Особливо популярними були тіні цього виробника. Після розпаду Радянського Союзу полтавські магазини заповнили інші косметичні марки. У полтавок з’явилася безліч можливостей для експериментів зі своєю зовнішністю.

Джерела: 

Previous article
Свята у XX столітті: де та як їх відзначали на Полтавщині?
Next article
Як розважалися полтавці у радянські часи?

Related Articles

© Copyright 2018-

....