Вишиванка — не просто елемент національного вбрання, а справжній символ української культури, що несе в собі історію, традиції та цінності народу. У кожному регіоні України вишивка має свої особливості, які відображають місцеві звичаї, символіку та унікальні техніки. Полтавщина — один із тих куточків країни, де народна вишивка зберігає особливу ідентичність і характер. Її орнамент легко впізнати завдяки пастельним тонам, специфічним мотивам і неповторним технікам виконання. Далі на poltavchanka.
Трохи з історії полтавської вишиванки
Традиційним для Полтавщини є білий візерунок, виконаний у техніці гладі. Рідше майстрині використовують сірі та червоні нитки. При цьому візерунки, вишиті на манишках сорочок, нерідко обводять кольоровими або чорними лініями. У вишивці Полтавської області зосереджені найважливіші локальні риси цього мистецтва всієї Лівобережної України. Вони виявляються в розмаїтті технік, насиченості орнаментальними та рослинними формами, а також у стійкому збереженні традицій і сприйнятті нових форм.
Полтавська вишивка займає особливе місце в багатогранності українського вишивального мистецтва. Головним художнім ефектом для неї є не багатство кольорів чи їхнє поєднання, а гармонія пастельних відтінків. Виняток становлять червоний, зеленуватий, блакитний, коричневий відтінки. Водночас найпоширенішими залишаються сірий і білий.
Для фарбування ниток у регіоні використовували різні народні методи. Їх фарбували листям, корінням і корою дерев, а також плодами рослин і квітками. Сірий і чорний відтінки отримували за допомогою дубової кори та сажі. Жовтий добували з соку щавлю, лушпиння цибулі, квіток соняшника й гвоздики, зелений — зі шкаралупи горіхів і гарбузового листя, бузковий — з шовковиці, червоний — з люцерни, а блакитний — з відвару лісової материнки. Нитки на Полтавщині запікали у житньому тісті, завдяки чому вони зберігали свій колір протягом століть.
Полтавська техніка «білим по білому»
На Полтавщині популярною технікою вважається «лиштва»: «лічильна гладь», «полтавська гладь», а також «вирізування», «сітки», «виколювання» та «прорізування». Візитною карткою регіону завжди вважалася техніка «білим по білому», яка дозволяє створити рельєфний візерунок зі світлотіньовим моделюванням. Візерунок у цій техніці по-різному сприймається залежно від напрямку світла. Використовуючи цей метод, полтавські майстрині підкреслюють світлотіні сірими або сірувато-жовтими нитками. Колірна гама полтавської вишиванки формується на основі поєднання м’яких пастельних відтінків — від сірого й зеленого до охристого та коричневого. Особливу увагу у цих виробах завжди приділяли декоративному оформленню, використовуючи переходи від світлих до темних тонів.
Ця техніка наповнює вишивку рухом. При цьому полтавські майстри часто використовують контраст холодних і теплих відтінків. Наприклад, великі елементи орнаменту — ромби, трикутники та розетки — вишивають нитками тепліших тонів. Таким чином, вони ніби виходять на передній план, а дрібніші деталі виконують у холодних відтінках, що підкреслює рельєфність візерунка.
Техніка «білим по білому», яку на Полтавщині вважають найскладнішою в Україні, зародилася в селищі Решетилівка і швидко поширилася на інші райони краю — Лубни, Кременчук, Миргород, Великі Сорочинці та Нові Санжари. Згодом вона здобула популярність і в інших українських регіонах — на Чернігівщині, Слобожанщині та в Прикарпатті. До слова, суто біла вишиванка, вишита білими нитками, завжди цінувалася значно вище за звичайну та була елементом як жіночого, так і чоловічого гардероба.
Який орнамент характерний для полтавської вишиванки?
Особливістю полтавських вишиванок є поєднання геометричного та рослинного орнаментів. Місцеві майстрині можуть використовувати до 15 технік в одному виробі, серед яких: «хрестик», «подвійний прутик», «заплутаний хрестик», «сітка прутиків», «зубчики», «довбанка», «ляхівка», «пухлик», «ланцюжки» та інші. Це дозволяє зробити орнаменти більш різноманітними. Найбільше візерунків на полтавських вишиванках розміщується на рукавах. Як правило, це складні тематичні композиції. Самі рукави мають збірку на передпліччі.
Найпопулярнішими серед полтавських майстринь мотивами завжди були гілки та зламане дерево. Щодо геометричних орнаментів, то вони зазвичай складаються з простих фігур — ромбів, квадратів, трикутників, хрестів та зіркоподібних мотивів. Вважається, що на полтавську вишиванку потрібно дивитися довго й уважно, адже тільки так можна побачити всю палітру образів і мотивів, а також ювелірну точність майстра, який її створив.
Жіноча й чоловіча полтавська вишиванка
У жіночих полтавських вишиванках зазвичай не було коміра. Сам виріз стягувався тонкою полотняною стрічкою й оздоблювався «пухликами». Рукави в жіночих сорочках на Полтавщині зазвичай були широкими, а нижній край вставлявся в манжети. Чоловічі вишиванки у минулому зазвичай шили з щільного домашнього полотна. Їх можна розділити за фасоном і технікою на два типи.
Перший був схожим на жіночі моделі: виріз стягувався ниткою, до нього пришивали високий комір. Рукави були вільними, зі збиранням внизу, й вставлялися в манжети. Для таких сорочок зазвичай використовувалася техніка «лиштва».
Другий тип — чумацька сорочка з «мереживними» боками. У такій вишиванці були прямі рукави й низький комір. Для їх виготовлення застосовували техніки «лиштва» та «вирізування». На рукавах поєднувалися обидві — і «лиштва», і «вирізування».
Вплив модних тенденцій на полтавську вишиванку
Наприкінці XIX століття почали з’являтися фабричні яскраві нитки, що суттєво вплинуло на вишивання, зокрема на Полтавщині. Тоді ж розпочався випуск альбомів з різними візерунками та орнаментами. Уже на початку XX століття почалося освоєння нової гами й технік. Тоді у Полтаві почали з’являтися яскраві, контрастні вишиванки.
Найчастіше для полтавських сорочок використовували червоний і чорний кольори. Водночас ідеальною для дівчини вважалася вишиванка з яскраво-червоним візерунком на рукавах.
Чим від полтавських відрізняються вишиванки з інших регіонів України
І наостанок, щоб не переплутати полтавські вишиванки, розповімо, які сорочки шиють в інших регіонах України. Вишиванки мають свої унікальні та регіональні особливості, що відображають місцеві традиції та стилі. У Волинській області переважають чіткі геометричні візерунки, зазвичай вишиті червоною ниткою на біло-сірому полотні, тоді як на півдні області популярні рослинні мотиви. Вінницька область славиться різноманіттям кольорів з переважанням одного основного тону на кожному виробі. Тут часто поєднують техніки «хрестика», «низі», «настилу» та «вирізування».
У Дніпропетровській та Донецькій областях переважають червоний і чорний кольори, а манжети й горловину часто прикрашають кольоровими нитками. У Житомирській області популярні дрібні «хрестики» й «нанизування», а рукави зазвичай вкриваються нитками синього, червоного та чорного кольорів.
Закарпаття славиться червоними та чорними відтінками, а також тут можна знайти повністю білі вишиванки. Запорізька область характеризується великими простими візерунками червоною ниткою, часто з рослинними мотивами — квітами та ягодами калини. Київські вишиванки вирізняються геометричними візерунками, а також рослинними елементами у білих і коралових відтінках. У Кіровоградській області популярні вироби з реалістичними мотивами, зокрема зображенням винограду з блиском на ягодах.
Львівська область відома різноманітністю візерунків на білих сорочках, що підкреслюють їхню яскравість і об’ємність. У Рівненській області популярні лляні сорочки з простими візерунками, а Тернопільська область славиться рельєфними візерунками з бавовняних ниток. Чернівецькі вишиванки зазвичай мають пишно вишиті рукави з косими смугами, де використовують чорні та бордові нитки, а також оздоблюють бісером і шовком.
На Чернігівщині популярні дрібні стібки, що надають виробам незвичайний вигляд, а в Сумській області вишиванки схожі на полтавські, але з чорними нитками по краях візерунків. У Черкаській області сорочки славляться рослинними мотивами, а у Харківській області популярні різноколірні вироби з товстими нитками, що створюють рельєфний орнамент.
На півдні України, у Херсонській і Хмельницькій областях, часто використовують рослинні орнаменти червоно-чорного кольору, а в Одеській області популярні традиційні сорочки-пухлики з геометричними й рослинними візерунками. Миколаївська область вирізняється вишиванками з вільними рукавами та чотирикутним вирізом навколо шиї, де використовують сірі та чорні кольори.