Її називали “найвидатнішою дизайнеркою 20 століття” та “першою леді абстракціонізму”, нею захоплювались, наслідували та копіювали у всій Європі, та чомусь взагалі не згадували в Україні. Все це про Соню Делоне – художницю, модельєрку та дизайнерку з Полтавщини, яка колись підкорила Лувр. Лише у 21 столітті про жінку згадали на Батьківщині, хоча французи завжди підкреслювали, що мисткиня мала українське походження, та і не зважаючи на те, що жила Соня в Україні не довго, вона часто про неї згадувала і переносила це на свої роботи. “Люблю яскраві фарби…Вони нагадують мені дитинство в Україні…” – так говорила дизайнерка про своє мистецтво. Тож що відомо про Соню Делоне? Як жінка зуміла досягнути такого успіху? Та як започаткувала французьку моду? Далі на poltavchanka.
Дитячі роки
Про дитинство Соні відомо мало. Дівчинка народилася 14 листопада 1885 року у селі Градизьк Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Справжнім іменем дитини було Сара Штерн (Соня – це псевдонім, який вона взяла вже у дорослому віці). Батько Сари – Ілля Йосипович Штерн був простим робочим на заводі. І батько, і мати були одеситами, тому іноді можна зустріти інформацію, що Соня народилась там. Однак, більшість істориків схиляються все-таки до Градизька. Там родина мала будинок по вулиці Прохорівський, але на жаль до 21 століття він не зберігся.
У 1890-х роках Градизьк був маленьким селищем чисельністю близько 9 тисяч осіб, кількома церквами, заводами й школою. Тому мати Сари – Хана Товелівна Терк у пошуках кращої долі для своєї дитини відправила її до свого брата Генріха Терка, який емігрував з Одеси до Петербурга. Вірогідно, на це вплинуло і не найкраще фінансове становище у родині. А Генрі Терк не мав власних дітей, але непогано заробляв гроші, працюючи адвокатом. Генрі з дружиною радо прийняли до себе дівчинку: оплатили їй найкращу освіту, брали разом з собою у подорожі по Європі. Таким чином, по досягненню повноліття вона вже була у Німеччині, Франції, Італії та Фінляндії, відвідала багато музеїв, галерей та художніх виставок. Дівчина гарно малювала, що не пройшло повз очей одного із її вчителів, який порадив родичам розвивати цей талант. Так почалося навчання в Німеччині.
Цікаво, що Сара Штерн настільки прикипіла до дядька з тіткою, що просила їх офіційно себе вдочерити. Це шокувало матір Сари, і вона, звісно ж, не дала згоди. Після того інциденту дівчина придумала собі псевдонім – Соня Терк.
На шляху до високого мистецтва
Спочатку Сара навчалась у художній академії “Staatliche Akademie der Bildenden Künste Karlsruhe”, однак там їй швидко набридло – було багато лекцій з історії мистецтва, а малювали вони дуже мало. Сара скаржилась на те, що навчання нудне та не цікаве. Саме тому вона вмовила свого любого дядька на навчання у Парижі – коштів на це у нього вистачало. Не зумівши відмовити племінниці, Генрі Терк оплатив їй навчання у приватній художній школі “Académie La Palette” в Парижі, де талант молодої художниці нарешті розкрився: вона надихалась роботами Вінсента ван Гога та Поля Гогена, малювала, шукала себе. Та була ще одна не вирішена проблема – родичам кортіло видати молодицю заміж. І така нагода дуже швидко підвернулася: Сара познайомилась із Вільгельмом Уде – німецьким колекціонером та критиком, який був заможним, підтримував і розкривав молоді таланти (подейкують, що саме він сприяв кар’єрі Пабло Пікассо). Для Сари він був ідеальним варіантом, щоб залишитись у Парижі, адже при всій своїй любові до дядька з тіткою, вона терпіти не могла Петербург і не бажала туди повертатись. Існує версія, що шлюб був повною фікцією: Сара марила Парижем, а Вільгельм мав гомосексуальні схильності й хотів це приховати, тож така угода для обох сторін несла вигоду. І хоча разом вони протягнули лише рік, Сара мала неймовірно дороге весілля у Лондоні та першу персональну виставку у власній галереї чоловіка, що зіграло важливу роль на шляху до слави.
Справжнє кохання Соні Терк
За іронією долі, Сара зустріла своє кохання у будинку Вільгельма Уде. Робер Делоне був молодим і перспективним художником, який прийшов до критика обговорити свої роботи. Іскра, що промайнула між Сарою і Робером переросла у сильні почуття: Сара дуже швидко розлучилася, щоб одразу вийти заміж за Робера. Відомо, що на момент розлучення з першим чоловіком у листопаді 1910 року, Сара вже носила під серцем дитину від Делоне. У січні 1911 року у новоствореної пари народився син, якого назвали Шарлем. Побравшись з Робертом, Сара змінила свій псевдонім на Соню Делоне.
Достеменно невідомо, як насправді сприйняв це все перший чоловік Соні, проте на публіку він демонстрував хороші відносини з обома молодими художниками, навіть купував їхні роботи. Але тут варто віддати належне: Уде був відмінним критиком та мистецтвознавцем, професіоналом своєї справи, тому не виключено, що робив це з корисливих мотивів.
У Соні склалися чудові відносини з матір’ю Робера – вона проявляла цікавість до творчості подружжя, відвідувала їхні виставки. Це дуже дивувало дівчину, тому що її мати й тітка погано ставились до живопису, навіть забороняли малювати якийсь час.
Робер та Соня Делоне стали засновниками нових художніх напрямків – “орфізму” та “симультанізму”, які відрізнялись поєднанням яскравих кольорів та грою світла. Але у той час, як Робер писав картини, Саня вирішила спробувати себе у ролі дизайнерки одягу. Дуже швидко Соня Делоне стала іконою стилю та законодавицею французької моди.
Приховані українські мотиви та визнання
Дитинство, проведене в Україні наклало відбиток на творчість Соні Делоне. Вона часто говорила, що етнічні мотиви та поєднання яскравих кольорів у її одязі та на картинах навіяні спогадами про роки, проведені на Полтавщині.
У 1925 році ескіз сукні Соні Делоне прикрашав першу сторінку журналу “Vogue”.
У 1930-х роках жінка пішла далі: вона не тільки придумувала нові принти та фасони, а й впроваджувала революційні новинки в одязі – в’язані жилети, незвичні моделі купальників, торбинок. Здавалося б, ця жінка здатна зробити сенсацію з кожної речі – ковдра, яку Соня колись пошила для сина із клаптиків кольорової тканини стала справжнім трендом того часу.
Слава і популярність наздоганяла Соню Делоне повсюди: її запрошували розробляти одяг для виступів артистів та текстиль для кращих будинків високої моди – “Chanel” та “Yves Saint Laurent”. І все було чудово, доки не почалась Друга світова війна.
Війна та останні роки життя коханого
У 1939 році через війну подружжя покинуло Париж і поселилось у французькій провінції Овернь. На той час Робер уже довго хворів і знав свій діагноз – рак шлунка.
Робер Делоне помер у жовтні 1941 року. Тяжка втрата коханого назавжди залишило слід у житті Соні. Після його смерті вона ще довго публікувала його рукописи, проводила виставки, записувала спогади про художника. Презентує спільні роботи у Луврі.
Все життя Соня Делоне продовжувала творити. Після симультанізму та орфізму пробувала себе у футуризмі та світовому авангарді. У віці 90 років отримала найпочеснішу відзнаку – орден Почесного легіону.
Померла 5 грудня 1979 року в Парижі. Син, Шарль Делоне, став музикантом.
На будинку, де проживала колись родина Делоне, Роберу і Соні встановлено меморіальну дошку.
