Феноменальна особистість, що зводила з розуму високопоставлених чиновників, дипломатів, всесвітньо відомих письменників та послів, серед яких були Герберт Веллс та Максим Горький, а окрім цього – авантюристка та шпигунка… Все це про Марію Закревську, доньку українського дворянина з Полтавщини. Її називали українською Мата Харі, бо попри доволі посередню зовнішність вона уміла знаходити прихильність чоловіків, а також, вірогідно, була розвідницею та співпрацювала зі спецслужбами. Як склалося життя таємничої полтавки? Та які секрети приховувала жінка? Далі на poltavchanka.
Походила зі знатного роду Закревських
Марія Ігнатівна Закревська народилась і виросла у Полтаві. Рік її народження достеменно не відомий: історики вагаються між 1891 та 1892 роками. Її батько, Гнат Платонович Закревський був шанованим у всій Європі дипломатом, чиновником, громадським діячем і правознавцем. Також відомо, що Марія була онукою Ганни Закревської, яка відома з історії своєю дружбою з Тарасом Григоровичем Шевченком.
В родині Закревських було четверо дітей – старший син Платон, близнючки Анна й Олександра, і Марія – наймолодша, яку з дитинства прозвали Мурою.
Про дитячі роки Мури відомо лише те, що вона була дитиною вигадливою: полюбляла придумувати історії про своє походження та дещо перекручувати факти, але робила це настільки вміло, що люди навколо вірили її розповідям. Коли трішки підросла, батько віддав її на навчання до Інституту шляхетних дівчат. Окрім української й російської знала ще декілька мов – англійську, французьку, німецьку.
Коли Ігнат Закревський почав потроху відходити від громадської та дипломатичної діяльності, він почав активно влаштовувати життя своїх дітей, підключаючи свої зв’язки. Таким чином у віці 19 років Мура Закревська переїхала до Лондона – удосконалювати свої навички з володіння англійською. У Лондоні на той час вже працював брат Марії.
Є дані, що свідчать про те, що певний час Мура перебувала у жіночій школі Ньюхам, хоча сама жінка пізніше стверджувала, що закінчила Кембридж. Друг Ігната Закревського і посол Олександр Бенкендорф дуже опікувався Платоном і Марією на чужині – запрошував на різні заходи, знайомив їх із найвідомішими представниками англійської та російської інтелігенції, своїми знатними родичами. Одна із таких зустрічей стала для Мури роковою – так жінка познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Іваном Бенкендорфом. Приблизно у віці 20 років Марія Закревська вийшла заміж.
Повороти долі
Майже одразу після заміжжя, чоловіку Мури запропонували посаду секретаря російського посольства у Берліні, тому родина вимушена була переїхати до Німеччини. Через 2 роки у подружжя народився син Павло, а трішки пізніше донька Тетяна. Події Першої світової війни змусили Бенкендорфів терміново покинути Німеччину та переїхати до Петербурга. Але на тлі змін у суспільстві та початку репресій родина знову переїхала до Янеди (селища в Естонії, яке на той час входило до складу Російської імперії). В Янеді вони мали великий маєток, де й оселились разом з дітьми. Мура почала їздити до Петербурга, щоб перевірити цілісність їх спільного майна. Вірогідно, у той час вона зустріла Брюса Локкарта – британського дипломата, в якого закохалась. Невдовзі Івана Бенкендорфа було убито на території власного маєтку селянами. А Мура певний час жила разом із Локкартом у Москві. Подейкували, що вона навіть народила від англійця дитину, але мертву.
Новий коханий Закревської мав секретне завдання укласти мирний договір між урядом Німеччини та російською владою та відсторонити більшовиків. Пізніше його операцію назвали “змовою трьох послів”, або “справою Локкарта”.
До них у дім увірвались неочікувано, посеред ночі. Обох заарештували, вивезли до Луб’янки. Обох мали стратити та звинувачували співпраці з британською розвідкою. Та неочікувано Муру відпустили – існує думка, що вона її “перевербували” і жінка погодилась стати шпигункою, а Локкарта через місяць вислали на Батьківщину, хоча за ним слідом тягнувся вирок про страту.
Досі достеменно невідомо, як саме полтавка зуміла викрутитись зі становища. Одна з версій свідчить про прихильність до неї Якова Петерса, керівника Комісії з боротьби з контрреволюцією та саботажем, хоча в одному зі спогадів самого Петерса він називав її “німецькою агенткою” (цілком ймовірно, якщо згадати, що Мура також працювала у посольстві Німеччини разом зі своїм першим чоловіком одразу після одруження). Як там було насправді, і на кого ж дійсно працювала Закревська ми вже навряд зможемо дізнатись, але факт залишається фактом – Муру звільнили й залишили в живих.
Стосунки з Максимом Горьким
Після смерті чоловіка та пригод з Локкартом Мурі довелось самостійно влаштовувати життя. Становище було скрутним, грошей не вистачало, тому вона вирішила зайнятись перекладом текстів, адже її англійська була на високому рівні. На цьому тлі відбулося знайомство із Корнеєм Чуковським, який на той час працював у виданні “Всесвітня література”. Чуковський не мав вакансій на переклад, проте відмовити дівчині у допомозі не міг. Він познайомив Марію з письменником Олексієм Пешковим (відомий усім під псевдонімом Максим Горький), який шукав людину на посаду секретаря.
Для Горького Мура стала справжнім коханням і музою. Вона зачарувала письменника своїми знаннями, гострим розумом, таємничістю та впорядкованістю. Мура допомагала Горькому з перекладами та документацією, стала його першою помічницею. Невдовзі Марія стала його громадянською дружиною.
Почуття Максима Горького до Мури були дуже яскравими. Він писав: “Я без неї наче без рук і без язика”. Мурі Закревській Максим Горький присвятив свій роман “Життя Клима Самгіна” та передав у заповіті права на всі свої закордонні видання творів.
У своєму коханні до Марії Горький готовий був на все – навіть влаштувати їй фіктивний шлюб. Він зіграв на провині барона Будберга, який програв колись письменнику кругленьку суму грошей. Шлюб барона і Закревської тривав один день, але мав велике значення для жінки – до статусу баронеси вона отримала естонське громадянство, що дало право їздити до дітей від Івана Бенкендорфа у Янеді. Хоча Марія і до цього намагалась зустрітись з дітьми, проте була затримана у Талліні й проголошена шпигункою. А ось баронесу Марію Будберг все-таки чіпати не посміли.
Мура піклувалась про Максима Горького, їздила з ним до Італії, де письменник лікувався. Водночас подорожувала Європою, просуваючи твори Горького та навідувалась до дітей. У одній із таких подорожей зустріла колишнього коханця – Брюса Локкарта. Після цього вони підтримували дружні стосунки.
Нові таємниці
У 1927 році Марія забрала дітей та втекла до Лондона. Пояснень, чому вона це зробила немає, адже Горький продовжував її підносити до рівня божества, до того ж навіть після переїзду жінка вела його видавничі справи. У Лондоні вона зустріла відомого письменника-фантаста Герберта Веллса, для якого стала коханкою. Веллс писав про Муру, як про жінку, яку він покохав усім серцем (хоча відомо, що він був прославленим гульвісою). Нібито навіть пропонував їй руку і серце, та полтавська шпигунка відмовляла. Ці відносини тривали до самої смерті фантаста.
Та Горький також не забув про Муру. Розуміючи, що помирає, він попросив її приїхати, але не лише через тугу і бажання попрощатись. У Мури на руках був архів документів, які збирав Горький: свідчення відомих діячів культури про невдоволення радянською владою, листи, рукописи. Цими документами зацікавився Сталін, тому до полтавки підіслали спочатку першу дружину Горького. Та Мура нічого не віддала. А далі вже й сам Горький попросив привезти документи. Відомо, що перед поїздкою до Росії Марія порадилась зі своїм колишнім коханцем Локкартом, і той запевнив, що краще віддати архів, інакше це може коштувати жінці життя. Марія Будберг особисто передала архів радянській розвідці, хоча дивовижним чином частина документів зникла – нібито згоріла в естонському маєтку. Та Сталіна задовольнило і це.
Горький помер на руках у коханої Марії. Хоча, існує версія, що вона його отруїла – за наказом Сталіна.
Другу половину життя провела у Лондоні. Жила безбідно – мала спадок від Веллса та гонорари за друк творів Горького. У старості переїхала до Італії, де писала мемуари. На жаль, ми вже не дізнаємось справжніх подробить життя авантюристки з Полтави, бо внаслідок пожежі всі її рукописи згоріли.
