У радянську епоху дозвілля та розваги займали важливе місце в житті мешканців Полтави. В умовах жорсткої державної ідеології та обмеженого доступу до закордонної культури жителі регіону створювали власні традиції відпочинку та спілкування. Від масових заходів і театральних постановок до сімейних вечорів і домашніх ігор — кожен полтавець знаходив свій спосіб корисно й із задоволенням провести час. Далі на poltavchanka.
Культурні установи та масові заходи у Полтаві
У СРСР культурні установи відігравали ключову роль в організації дозвілля полтавців. Театри, клуби та будинки культури були центрами тяжіння для людей різного віку та професій. У містах і селах області регулярно проводилися вистави, концерти та тематичні вечори, які не лише розважали, а й виконували виховну функцію, пропагуючи ідеали радянського суспільства.
Театри Полтави та інших міст регіону ставили класичні й сучасні п’єси, часто з акцентом на патріотичну та соціально значущу тематику. Будинки культури та клуби відпочинку слугували майданчиками для танцювальних вечорів, літературних читань і художніх виставок, де кожен міг проявити свої таланти або просто приємно провести час.
Одним із найпопулярніших видів дозвілля у радянській Полтавщині були кіносеанси. У кінотеатрах показували вітчизняні фільми, мультфільми та художні стрічки з дружніх країн. Відвідування кіно часто ставало сімейною подією. Перед початком сеансів зазвичай демонстрували інформаційні або агітаційні ролики.
Міський парк у Полтаві
Одним з улюблених місць відпочинку полтавців був міський парк, закладений ще у 1802 році після заснування Полтавської губернії. Під час Другої світової війни він був зруйнований — багато дерев і кущів було знищено. Після визволення Полтави у 1944–1945 роках жителі міста власноруч відновлювали парк: розчищали ставки, висаджували дерева, облаштовували клумби та споруджували нові місця для відпочинку. Після відновлення парк отримав нову назву — парк Перемоги.
Влітку 1974 року у газеті «Зоря Полтавщини» з’явилася стаття про театралізоване свято, яке відбулося в оновленому парку «Перемоги». Для його проведення за короткий час збудували капітальну будівлю літнього театру. Автор проєкту Ігнатенко тоді писав, що у новій установі культури є 650 глядацьких місць і 25 кімнат для гурткової роботи.
Поки на сцені літнього театру тривав концерт, в інших куточках парку показували фільми та працювали атракціони. Згодом на території парку з’явилися фонтан і танцювальний майданчик. Полтавці завжди любили це місце і з радістю проводили тут дозвілля.
З 1978 року у парку розпочалася реконструкція. У 1987 році на його території було збудовано Співоче поле імені Марусі Чурай. Це місце створили для проведення масових заходів для жителів і гостей міста. Побудований амфітеатр може вмістити до 7 000 глядачів. У святкові дні тут виступали численні художні колективи з усієї Полтавської області.
Народні свята та масові гуляння
У радянській Полтаві святкування державних і народних свят було важливою частиною громадського життя. День Перемоги, 1 травня, річниця Жовтневої революції — ці дати супроводжувалися масштабними демонстраціями, мітингами та святковими концертами. Водночас на Полтавщині залишалися популярними й традиційні народні свята, такі як Масляна чи Івана Купала. Масові гуляння проводилися на площах, у парках та культурних центрах. У ці дні вулиці міста наповнювалися святковою музикою, піснями та танцями. Полтавці з радістю брали участь у хороводах, забавах і конкурсах.
Активним елементом громадського життя були суботники. Такі колективні прибирання прибудинкової території часто супроводжувалися спортивними змаганнями та культурними заходами. Участь у суботниках сприймалася не лише як обов’язок, а і як можливість приємно провести час із сусідами та колегами та зробити внесок у доброустрій міста.
Розваги для дітей та молоді у Полтаві
Для юних полтавців у регіоні існувало чимало організованих форм дозвілля, які відігравали важливу роль у їхньому вихованні та соціалізації. Особливо популярними були піонерські табори, де діти проводили час на природі, брали участь в іграх, конкурсах, спортивних заходах і опановували основи радянської ідеології. Тут формувалися міцні дружні зв’язки та розвивалися корисні навички.
Особливу увагу у Полтаві приділяли спорту. У місті діяли різноманітні спортивні секції для дітей і підлітків. Юні полтавці займалися футболом, легкою атлетикою, гімнастикою, плаванням та іншими видами спорту. Крім того, школярі та молодь активно відвідували гуртки за інтересами — художні, музичні, театральні, технічні. У будинках піонерів та клубах організовували заняття з рукоділля, образотворчого мистецтва, радіоелектроніки та інших напрямів.
Сімейне дозвілля та побутові розваги
У радянській Полтаві значну частину вільного часу люди проводили вдома, в колі родини. Вечори були часом спільного відпочинку й спілкування — за настільними іграми, такими як шашки, лото, доміно, шахи. Ці ігри не лише розважали, а й розвивали логіку, стратегічне мислення та вміння чесно змагатися. За іграми часто збиралося кілька поколінь — діти, батьки та дідусі з бабусями.
Важливим джерелом інформації та розваг у той час було радіо. Радіопередачі й музичні програми збирали біля приймачів усю родину. На Полтавщині радіо було майже у кожному домі, й воно завжди працювало. Завдяки цьому устрою полтавці стежили за новинами, слухали улюблені пісні та передачі. У будинках, де ще не було телевізорів, радіо залишалося головним джерелом розваг.
Велику роль у повсякденному житті полтавців відігравали також книги. Домашні бібліотеки, навіть невеликі, у радянській Полтаві високо цінувалися. Читання вголос або індивідуальне занурення у книжковий світ були поширеним способом провести вечір. Особливо популярною була радянська класика, а також дитяча та молодіжна література.
На вихідних полтавці разом із дітьми часто вирушали поласувати улюбленим пломбіром. Цікаво, що цей радянський десерт мав неабияку популярність не лише влітку, а й узимку. На вулицях Полтави за морозивом вишиковувалися довгі черги.
Справжнім символом радянської культури були двори. Тут особливо любили проводити час мешканці багатоквартирних будинків. Навколо столиків збиралися любителі карт, шахів, шашок і доміно — переважно чоловіки. Полтавська дітвора, особливо під час канікул, майже весь день проводила на вулиці. Діти гралися у квача, класики, «гумочки» та хованки.
Особливе місце у культурному житті полтавців займала художня самодіяльність. Місцеві театральні гуртки, хорові колективи та музичні ансамблі не обмежувалися лише публічними виступами. Репетиції та підготовка часто проходили вдома, а у творчий процес залучалася вся родина.
Як розважались жінки у Полтаві?
У полтавок за радянських часів майже не було часу на відпочинок у дворах чи на тривалі прогулянки. Після робочого дня вони поспішали додому, де на них чекали численні домашні обов’язки — приготування їжі для всієї родини, прибирання квартири, прання та догляд за дітьми. Такий щільний графік майже не залишав простору для особистого дозвілля.
Проте жінки знаходили можливості для спілкування та відпочинку, які найчастіше відбувалися у тісному колі — на кухнях або в гостях у сусідок. Тут, за чашкою міцного чаю з пирогом чи варенням, полтавки обговорювали останні новини: хто з ким зустрічається, хто і чому посварився. Крім того, жінки ділилися порадами щодо виховання дітей та сімейних стосунків. Такі неформальні зустрічі ставали для мешканок Полтави справжнім «віконцем у світ», місцем підтримки й обміну досвідом.
У вільний час багато жінок займалися рукоділлям — традиційним видом творчості, що був особливо популярним на Полтавщині. Вишивання, в’язання, мереживо і шиття не лише допомагали створити затишок і красу у домі, а й служили способом самовираження та збереження культурних традицій. Часто такі вироби ставали подарунками для близьких або навіть невеликим джерелом додаткового прибутку.
Культ телевізора на Полтавщині
У вересні 1938 року у Радянському Союзі почалося регулярне електронне телемовлення. Проте на той час на Полтавщині телевізорів майже не було. Справжній телевізійний бум почався у 1950-х роках. У ті часи всі новини та розважальні передачі прославляли лінію партії, а також часто показували концерти й балет. У Полтаві, як і в багатьох інших містах УРСР, поява телевізорів у квартирах означала новий етап у житті та дозвіллі містян.
У 1960–1980-х роках телебачення було головним джерелом інформації та основною розвагою для більшості полтавських родин. Полтавці здебільшого дивилися Перший канал Центрального телебачення СРСР, де транслювали новини, партійні звернення, документальні фільми, художні серіали й розважальні програми.
Велику популярність мали новорічні передачі та різноманітні концерти за участю відомих артистів. Такі програми збирали біля екрана всю сім’ю. Телевізор став символом святкового затишку та очікування дива. Найменші полтавці обожнювали радянські мультфільми.
Культ телевізора був пов’язаний не лише з його розважальною роллю, а й з ідеологічною функцією: через телеекрани транслювалися цінності й норми радянського суспільства, формувався єдиний культурний простір. Влада використовувала телебачення як інструмент пропаганди й виховання, демонструючи найкращі зразки радянського мистецтва, досягнення науки й виробництва.
Попри дефіцит техніки та труднощі з купівлею телевізорів у перші десятиліття, з підвищенням рівня життя все більше родин у Полтаві придбавали цей прилад. У 1980-х роках почали показувати іноземні серіали, зокрема «Просто Марія» та «Багаті теж плачуть». Під час їхнього показу вулиці Полтави різко порожніли. Полтавці буквально завмирали перед екранами телевізорів.
Джерела:
- https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/kolgospnij-vidpochinok-i-kult-televizora-yakim-bulo-dozvillya-v-srsr-foto.htm
- https://thehappy.news/iak-rozvazhalysia-v-srsr-12-uliublenykh-zaniat-vsikh-radianskykh-cholovikiv/
- https://ptv.ua/news/a3656f6a-6c97-4685-9feb-2e57c6afbe16
- https://kulturologia.ru/blogs/060222/52492/
- https://www.visnyk.poltava.ua/news/poltava-1974-popovych-shle-pryvit-barvy-velykoho-sviata-novyj-fontan/