Доля полтавської парижанки Марії Башкірцевої

Марія Башкірцева – унікальна мисткиня у царині українсько-французького живопису, відома також за авторство “Щоденника”. Уродженка Полтавського краю стала відомою у світі, зокрема Парижі. Про її талант, розум, вроду говорять із пристрасною цікавістю та невтоленним інтересом. Тож сьогодні йтиме мова про відому жінку-легенду. Далі на poltavchanka.info.

Життєва стежка почалась з Полтавщини

Марія Башкірцева  народилася на Полтавщині (у селі Гавронці), виховувалася у шанованій родині: батько – землевласник та очільник дворянства, мати – поціновувачка мистецтва, тож не дивно, що із дитинства юна Марія виявляла інтерес до всього прекрасного, мала, так би мовити, творчий вогник.

Прикметно, що Марія навчалася живопису в Паризькій академії, тож шлях юній художниці відкривав все нові і нові горизонти. 

Не дивно, що талант юною та талановитої українки відразу помітили і гідно поціновували: усілякі медалі, призи тощо.

Важливо, що навіть Еміль Золя та Анатоль Франс високо оцінювали обдарування мисткині.

Життя коротке, але слава вічна

Юна, різносторонньо обдарована мисткиня померла в апогеї життя, у юних 25 років, проте лишися навічно у пам’яті не лише України, проте й світу.

Відчуваючи смертельну хворобу, злощасний туберкульоз, Марія відчувала потребу писати щоденник (до речі, писала його з тринадцяти років французькою мовою). Свої філософські мотиви вона виливала на перо, зробивши свій щоденник унікальним явищем, яке містить нотки новельського контексту. Відчуваючи прогресування хвороби, Марія в кожному рядку відстоювали боротьбу за життя, “ловила летючу мить життя” та показувала швидкоплинність та скороминущість людського буття.

Художниця лишилася у пам’яті та споминах нащадків вічно молодою та квітучою трояндою, яка створила сами свій мистецький імідж та здобула світове ім’я.

Мистецька спадщина

На жаль, багато високоякісних робіт втрачено у роки Другої світової війни. Роботи полтавської парижанки знаходяться у Луврі, Голландії, США, Росії, Україні. Творчі зустрічі, музеї, назви вулиць на честь Марії Башкірцевої показують невпинний потяг до величі прекрасного, високого, небуденного, вічного та безмежно цікавого.

Відомі твори мисткині:

  • “Автопортрет”, 1880;
  • “Молода жінка”, 1881;
  • “Парасолька від дощу”, 1883;
  • “Дитяча посмішка”, 1883;
  • “Посмішка дівчини”, 1883;
  • “Молода дівчина з квітами бузку”, 
  • “Весна”, 1884 та інші.

Блискучі роботи наче випромінюють посмішку Мона Лізи, такі дитинно щирі, вічно юні, весняні, натхненні та глибокі. Кожна робота випромінює потужну енергетику, що осяває золотоголосим теплом поціновувачів високого мистецтва.

Вічне полотно живопису по-особливому пронизує трепетну душу, оскільки у кожній роботі постає щире серце та неповторна краса юною мисткині із Полтавщини, котра зробила відомою не лише Диканьку, проте й усю Україну.

Вічна красуня своїми блискучими творами та філософським “Щоденником” по-своєму, по-особливому захоплює прийдешні покоління.