Відомі полтавки на шпальтах вічності

Кажуть, що жінка – то творець не тільки фізичного, проте й духовного життя (вони лишають вічні плоди своєї творчості на покоління). Полтавский край, оспіваний в піснях, змальований в легендах, тож не дивно, що видатні мистецтвознавиці-жінки на шпальтах вічності дають невпинний приклад для гордості за свій край, свою батьківщину, свою культурно-насичену історію. Далі на poltavchanka.

Все починалось з дівчини Марусі…

Полтавка Маруся Чурай заклала міцний підмурок у мистецькій скарбниці для жінки-полтавки, показавши свої прикладом могутність не лише жіночої відваги, але й творчий ореол духовного надбання. Своєю піснею, яка стала популярною в усьому світі, Маруся досягла визнання не лише в Україні, але й за кордоном, і досі своїм словом чарує серце слухачам (та свого часу не зуміла причарувати одного лиш Гриця). Співали її пісні, співають і співатимуть, бо несе радше якесь духовно пророче тло, яке відразу, прослухавши пісню, оселяється в серці. Кажуть, буцімто переглянувши українську виставу, концерт, відеоматограф – навіки чаруєшся якимось духовним надбанням, чимось аж надто дорогим, що не стирається у часі.

Ментальність українки-полтавки – особлива, у ній виблискують ноти ніжності, душевності, щемливості із присмаком відваги, сили, хоробрості, мистецького хисту, мудрості. Це якесь радше унікальне поєднання, що виписує унікальну картину плином в тисячоліття. 

Із дитинства збагачуючись таким соковитим різнобарв’ям, по-іншому осмислюєш світ загалом, бо ж є з кого (у плані мистецькому, творчому) брати приклад, є кого наслідувати та поважати.

Короткий шлях увічнила посмертно…

Ім’я Марії Башкірцевої звучить французьким акцентом в українській абетці. Ця європеїзована українка, досягнувши найвищої мірки слави, померла занадто рано (зів’яла у 25 років від туберкульозу, неначе весняна гілка); скільки не встигла ще створити для нащадків! Лишилася зовсім юною в своїх мистецьких творах, зокрема живописних. Була унікальною в усьому: врода, грація, голос, манери – все це творило унікальний культ української француженки. Її літературні настрої та вподобання, подекуди феміністичні, творили культ та еталон Жінки не лише робітниці, домогосподарки, а передусім – культурної, інтелігентної леді з неабияким смаком та всебічними талантами.
Досконалі три грані: співачка, живописниця, письменниця – все це поєднала тендітна та досконала французька українка.

Ми Лувр вкраїнським можемо вважати?

То гордість, неабияка втіха, що українка виборола українське місце в Парижському Луврі, себто стала першою (уявімо собі!), першою жінкою-художницею, чиї роботи потрапили та презентувалися у світі (Франція і не тільки!). Уродженка Полтавщини (Диканський район) презентувала світові українське надбання, вивищуючи його на п’єдестал духовної невмирущості. Надкоротке земне життя в протяжністю у вічність хвилюює та підбурує душу, розум та серце до роздумів, що талант і талан – то паралельні прямі, що, на жаль, майже ніколи не перетинаються.

Справжнє життя ми бачим крізь екрани

Полтавка Віра Холодна прожила безліч літературний життів (у кіно), лишаючи пам’ятних спомин у душах глядачів. Різнопланові ролі, беззаперечний талан супроводжували блискучу актрису на арені життя. 35 фільмів, стільки ж життів, незабутніх емоцій, цікавих відкриттів; переплетені і вкрай суперечливі постаті і з життя Анни Кареніної, і танцівниці, і шахині (цей кінематографічний арсенал можна без упину продовжувати). То унікальне, багатогранне, величне, унікальне перевтілення полтавки, якій неодноразово пропонували переїхати з Москви до європейських країн, обіцяючи популярність та достаток, проте відмовилася (мала там сім’ю, тож не хотіла лишати уже звите родинне гніздо).

Життя холодне пам’ять має теплу

Нелегке життя, часто скрута та розчарування (фінансові та сімейні проблеми), звісно, тривожили душу, та втіху Віра Холодна знаходила в родині та рідних глядачах. Доля відміряла всього 26 земних років; захворівши “іспанкою” актриса згасла від запалення легень, а невдовзі помер чоловік, відомості про дітей теж розгубилися. На екранній плівці Віра Холодна і досі всміхається до нас молодою, яскравою, нетлінною усмішкою, передавши всі емоційні стани людського життя.

Духовна стійкість у шахістській справі

Полтавки унікальні, різні, особливі. Саме такою постає перед нами Людмила Руденко: жінка-шахістка, яка змогла завоювати всенародну прихильність. Вона перша серед українок чемпіонка світу в шахах серед жінок. Гострий розум, високий інтелект, майстерна та духовна витривалість – ось ключові стрижні успіху уродженки Полтави.

Вишиванка – то зброя проти воєн

Уродженка Лубенщини Віра Роїк популяризувала та всіляко підтримувала сферу вишивки, позаяк саме у ній відлуння нашої ідентичності та духовного коду. Предки разом з вишиванкою передали націєтворчий стрижень добра, гуманізму, талану. Адже разом з українцем завжди була близька серцю і душі вишиванка і разом з нею крокувала народна пісня, омита різноголосими настроями та віяннями. Славну землячку всіляко шанують на Полтавщині, зокрема є і меморіальні дошки, і вулиці йменують в честь майстрині. До речі, Віра Роїк удостоєна поважних та авторитетних премій та відзнак, що засвідчують високу майстерність та потужний внесок у народну мистецьку скарбницю.

Полтавська унікальність до безмежжя

Полтавська жінка – то недосліджений скарб, який яскравіє променями світла, краси, гуманізму. Цей талант, до речі, знаний на світових обширах, неодноразово вихвалявся різними майстрами. Як не дивно, у якій із іпостасей не творитиме українка-полтавка – там завжди панує возвеличення розквіту, успіху, гармонії та любові. Бо Жінка – то унікальний Божий дар, який освітлює всі грані життя, примножуючи в ньому різноманітні грані духовного і творчого здобутків. Бачимо, що часто зимне життя обривається надто рано, проте вічне життя бринить світлою пам’яттю, душевними споминами та іскрами натхнення, сили, віри в свій народ, отже, в своїх близьких, рідних, врешті – в самого себе.