Олена Пчілка – гадячанка, яка заткнула за пояс патріархальні упередження і показала, як жінка може все й одразу

Олена Пчілка – нині найбільш відома як матір Лесі Українки. Насправді її заслуги можуть з легкістю дорівнятися, часом і перевищити внесок дочки. Адже Пчілка була турботливою матір’ю шести дітей, люблячою дружиною, письменницею, етнографинею, науковицею та громадською діячкою. Пчілка – перша жінка в Україні, яка стала повноцінним членом академії наук. Вона повністю забезпечила початкову домашню освіту своїм дітям. А її твори прищеплюють сучасні європейські цінності: шляхетність, національну свідомість, вільне мислення, важливість освіти та толерантність. Далі на poltavchanka.info.

Генетика, виховання та віра

Ольга Драгоманова-Косач, відома під літературним іменем Олена Пчілка, народилася в привілейованій родині поміщиків у місті Гадяч. В родині, яка активно протистояла гнобительській політичній і культурній політиці Російської імперії. Її батько був юристом, вправлявся у написанні віршів та оповідань, а мати захоплювалася українською літературою, піснями, народними казками, звичаями та традиціями.

Її наставником був старший брат Михайло – видатний учений, історик, політичний публіцист, літературознавець і фольклорист. Після смерті їхнього батька він записав її до ексклюзивної жіночої школи в Києві, де вона вивчала світову літературу та опанувала німецьку та французьку мови. У домі свого брата вона познайомилася з провідними інтелектуалами того часу.

Перша жінка, яка відправила чоловіка у декретну відпустку

У 1868 році, у віці дев’ятнадцяти років, Ольга вийшла заміж за адвоката Петра Косача. Віддана мати, вона прищепила своїм дітям — двом синам і чотирьом дочкам — палку любов до батьківщини, тягу до знань, особливий інтерес до вивчення мов і літератур. Її старший син, який став математиком і професором фізики, писав під псевдонімом Михайло Обачний Її старша донька Лариса під псевдонімом Леся Українка стала найвидатнішою поетесою України. Цікаво, що Олена стала першою жінкою, яка відправила свого чоловіка в декретну відпустку. Адже після народження Лариси вона почувалася недобре і від’їхала на лікування. А її чоловік був змушений брати відпустку на державній службі сидіти з немовлям.

Початок творчої кар’єри

Попри важкі сімейні обов’язки, сприятливе матеріальне становище Ольги дозволяло їй продовжувати займатися інтелектуальним розвитком. У 1872 році вона відвідала свого брата в Болгарії, де він був запрошеним професором. У цей час вона багато подорожувала Європою та налагоджувала контакти з письменниками заходу України, серед яких Іван Франко, відомий письменник, критик, публіцист і політичний діяч, та письменниця-феміністка Наталія Кобринська.

Першим осередком національної свідомості Ольги був український фольклор та етнографія. Протягом тих років, що родина Косачів жила в містечках поза Києвом, вона збирала місцеві звичаї, народні пісні та зразки вишивки. Вона стала однією з перших, хто увів в моду одягати вишиванки не лише в побуті, а й на вихід та на урочисті заходи. Хоча це було під великою забороною під час русифікації і загрожувало навіть ув’язненням. А свою письменницьку діяльність розпочала в 1876 році, опублікувавши статті про український фольклор. Примітно, що поряд з любов’ю до народництва, українського минулого і традицій, вона в своїй сім’ї і в оточенні виховувала європейську ментальність, та викорінювала, так звану, провінційність. 

Встигнути все: перший український фемінізм

Упродовж своєї творчості вона перекладала літературні твори з кількох мов українською, писала оригінальні вірші, п’єси, прозу та оповідання для дітей. Публікувала також біографії, літературно-критичні нариси, літературні рецензії, коментарі на актуальні події. Крім того, вона упорядковувала та редагувала журнали, книги та альманахи. Разом із українськими класиками вона взялася за реформування української мови, виведення її з простоселянської говірки. Письменниці належать тодішні неологізми «палкий», «променистий».

З усього видно, її псевдонім «Пчілка», що означає «маленька бджілка», був вдалим вибором, оскільки вона відмовилася від дозвілля і старанно сприяла розвитку української літератури.

Її літературна діяльність перетиналася з участю в українському жіночому русі та політичною діяльністю у справі об’єднання сходу України (у складі Російської імперії) та заходу України (в складі Австро-Угорської імперії). У 1887 році вона об’єднала свої зусилля з Наталією Кобринською, щоб видати широко відомий «Перший вінок» — альманах, який пішов на сміливий крок, включивши в нього лише жінок-авторок.

Патріотичний епатаж по-косачівськи

Коли в 1890-х роках родина Косачів оселилася в Києві, Пчілка, на той час уже була відомою письменницею, активною учасницею культурного життя столиці, читала лекції про українських, російських і польських письменників. У 1901 році український літературний світ відзначав 25-річчя її письменницької діяльності. Вона вперше переклала багато зразків європейської класики, Овідія, Гюго. Написала чимало розвідницьких статей про Старицького, Лисенко, Гребінку. А її збірку поезій «Думки-мережанки» цитувала вся тодішня літературна еліта, а її прогресивність надихала жінок і захоплювала чоловіків.

У 1905 році Пчілка брала участь в успішній спробі зняти царські заборони (1863 і 1876 років) україномовних видань на сході Україні. Цього ж року в Полтавській губернії вона заснувала організацію, яка боролася за права жінок і видала маніфест з вимогою автономії України. Пчілка неодноразово брала участь у провокативних заходах, сама організовувала протести. Закуповувала українські книжки для місцевих бібліотек. У 1920 році на святкуванні дня народження Тараса Шевченка у гадяцькій гімназії вона огорнула погруддя Кобзаря національним синьо-жовтим стягом. За що її хотіли заарештувати, але не зробили цього, лише змусили виїхати з міста.

Як Пчілка не здалася

Наступне десятиліття в житті Пчілки позначене особистою трагедією. Її син Михайло помер у 1903 році; її чоловік у 1909 році; і її доньку Лесю Українку в 1913 році забрала недуга. Вона також втратила низку своїх найближчих друзів і політичних соратників, зокрема Михайла Старицького (1840-1904), відомого письменника, і Миколу Лисенка (1842-1912), талановитого композитора.

Під час Першої світової війни Пчілка редагувала газети в рідному місті Гадяч У 1924 році повернулася до Києва, де працювала в етнографічній, літературній та історичній секціях АН УРСР. Дарма що її переслідували за її антирадянські погляди та діяльність, у 1925 році, на знак визнання численних заслуг, її зробили членом Академії. Попри похилий вік і слабке здоров’я, вона продовжувала писати до самої смерті, до 1930 року.

У своїх тематично свіжих зображеннях побуту й і життя аристократичного населення Пчілка була однією з перших українських авторок, яка достовірно зафіксувала мовлення та говірку української інтелігенції. Жінка високої принциповості, вона кинула виклик глибоко вкоріненим нормам становища жінки в суспільстві, відіграла провідну роль у боротьбі за соборність і незалежність України, зробила значний внесок в українську літературу та збагачення української літературної мови.